Нещодавно наш рум’яний світ збагатився новою смачною колекцією. Вона називається «Хліба світу», і, як не важко здогадатися, включає в себе хліба, традиційні для інших країн та регіонів. Це «Литовський», «Естонський», «Австрійський», «Німецький» та «Фінський».

Всі ці хліба – заварні. Це означає, що частину борошна, передбаченого рецептурою, ми заливаємо гарячою водою (90-95° С), а використовуємо вже після охолодження. Для чого ми це робимо? На це є кілька причин:

• Заварка дає хлібові цукри, а цукри – це пожива для дріжджів. Дріжджі «харчуються» цукрами, виділяють вуглекислий газ і тісто підіймається значно краще. Хтось скаже, що з таким же успіхом можна додати цукор і не заморочуватися з заваркою. Дійсно, якби ми хотіли просто зробити хліб солодшим, то додали б більше цукру. Однак він не зробить м’якуш таким соковитим і еластичним, як заварка.
• Заварка поліпшує хлібопекарські властивості борошна
• Заварка покращує смак хліба, він стає ароматнішим
• Заварка сповільнює процес черствіння, тому термін придатності наших заварних хлібів сягає 7 днів. Це відбувається завдяки частковому руйнуванню крохмалю та його ферментації – він вбирає більше вологи при замішуванні. В результаті ми отримуємо хліб з ніжним та вологим м’якушем. Хліб, який довго залишається свіжим.

Якщо заварка так благотворно впливає на хліб, то чому ми заварюємо тільки частину борошна, а не все? Адже за логікою виріб був би ще смачніший та ароматніший… А от і ні! Річ у тім, що в процесі заварювання руйнується клейковина. Без неї ми не зможемо навіть сформувати хліб. Довелось би також забути про пухкий і пористий м’якуш. Та що там казати – цей хліб ми навіть не змогли б спекти через надмір вологи! Словом, заварки в наших хлібах рівно стільки, скільки потрібно, щоб вони з першого разу і назавжди стали вашими улюбленцями.

А почалися наші світові гастрономічні мандри з «Литовського». Саме цей заварний хліб на житній заквасці став первістком нашої інтернаціональної колекції. І якщо ви спитаєте, що було першим – хліб чи колекція – ми відповімо: «Першим був хліб».

Ми почали пекти «Литовський» у 2015 році. Він поєднав у собі два найдавніші кулінарні звичаї цієї прибалтійської країни – картопляні цепеліни та кмин, який литовці обожнюють і додають мало не у всі страви. Тож ми додали до нашого хліба картопляні пластівці й багато кмину, щоб і українці могли відчути, який прекрасний смак має Литва.

Містить картопляні пластівці й ще один представник прибалтійських хлібів у нашій світовій колекції – «Естонський». А ще ми додали до нього плющене житнє зерно, яке значно краще засвоюється організмом. До складу також входить знаменитий тростинний сироп «Лейпомо» – натуральний і корисний продукт.

Що ж це за сироп? Адже він не лише надає хлібу приємного кольору (ніяких штучних барвників!) і аромату, а й покращує смак. Ба більше, хліб, до складу якого входить тростинний сироп «Лейпомо», залишається свіжим довше, ніж хліб, який містить звичайний цукор. Вироби з фінським сиропом пухкіші та мають м’якуш особливо приємної та ніжної текстури.

До речі, з фінської мови «Лейпомо» означає «пекарня». А в самій Фінляндії є хлібобулочні вироби, які складаються з тростинного сиропу аж на 20%! Вони мають дуже впізнаваний смак і часом нагадують десертну випічку. Наш «Фінський» теж солодкуватий, однак не надміру. Все ж це достатньо брутальний хліб з ядром насіння соняшнику та насінням олійного льону. Додайте до цього подрібнений житній солод і обдирне житнє борошно – отримаєте хліб з виразним нордичним характером. Власне, таким і є наш «Фінський».

А от «Німецький» має трохи іншу вдачу, не менш яскраву. Це перший наш хліб, до складу якого ми додали пророщені й заквашені пшеничні зерна «Голдлінж». Це ферментований продукт, який надає випічці яскраво вираженого й неповторного смаку, а також збільшує поживну цінність хліба. У хлібопеченні це відносно новий напрямок і ми пишаємося, що вже активно впроваджуємо його на «Рум’янці». Тож коли ми кажемо, що хліб «Німецький» – унікальний і особливий, ми анітрохи не перебільшуємо. Власне, це стосується кожного зі згаданих вище хлібів.

«Австрійський» – теж не виключення. Це традиційний хліб, який можна запросто скуштувати на одній із віденських вуличок. Він, як і австрійська кухня, поєднав у собі кулінарні традиції багатьох регіонів. Виражений кислий смак, щільна та м’яка текстура, насичений темний колір (завдяки «Лейпомо) і приємний солодовий смак – для створення цього шедевру ми поєднали старовинні рецепти та сучасні тенденції хлібопечення.

Який би з цих хлібів ви не обрали, жоден не залишить вас байдужими. Тому що «Хліба світу» – це колекція справжніх діамантів хлібопекарського мистецтва. І вже незабаром ми збираємося її поповнити новими надзвичайними екземплярами.