Здавна на Русі казали: "Пшеничка годує на вибір, жито - всіх разом", маючи на увазі, що саме житній хліб був найпоширенішим в ті часи. Випічка житнього хліба вважалася більшим мистецтвом, яке вимагало особливих навичок. Пекарі в часи Київській Русі розділялися на хлібників, пиріжників,калачників,пряничників,ситників. Їх праця цінувалася дуже високо. Наприклад, з особливої поваги пекарів ніколи не кликали Федьком чи Ваньком – тільки Федором та Іваном.

Якщо звичайний люд їв житній хліб, то заможне населення Київської Русі могло собі дозволити і пшеничний. Також із пшеничного борошна в пекарнях при монастирях випікали проскури, калачі, пироги та ін.